1. Сутність і значення менеджменту Різниця між поняттями “управління” і “менеджмент”: управління – цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин. Менеджмент – різновид управління, означає управління людьми. Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. З функціональних позицій менеджмент – процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, необхідний для формування та досягнення цілей організації. За напрямком здійснення є 3 види менеджменту: виробничий, фінансовий менеджмент та маркетинг. Основні категорії менеджменту: організація, функції менеджменту, рівні управління, методи менеджменту, стилі керівництва, комунікації, управлінські рішення тощо. Закони менеджменту: спеціалізація управління, інтеграція управління, оптимальне поєднання централізації і децентралізації управління, демократизація управління, економія часу в управлінні тощо. Принципи менеджменту: цілеспрямованість, врахування потреб і інтересів, ієрархічність, взаємозалежність, динамічна рівновага, економічність, активізація, системність, єдиновладдя тощо. Менеджер – управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення НТП, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку. Ам. екон. Мінцберг виділив 3 групи управлінських ролей: 1.міжособисті ролі (лідер, головний керівник, ланка, яка зв’язує з зовнішніми організаціями та особами); 2.інформаційні ролі (приймач, розповсюджувач інформації); 3.ролі пов’язані з прийняттям рішень (підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації, розповсюджувач ресурсів). Групи якостей менеджера: професійно-ділові, адміністративно-організаційні, соціально-економічні, моральні (патріотизм, інтелігентність, порядність). Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. Є горизонтальний поділ (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи). Америк. соціолог Парсонс виділяє 3 рівні управління, яким відповідають 3 групи менеджерів: 1. Технічний - керівники низової ланки (операційні управлінці). 2. Управлінський – керівники середньої ланки. 3. Інституційний – керівники вищої ланки. 2. Методи дослідження менеджменту З метою з’ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різні методи дослідження: Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме – взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності. Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо. Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об’єктів з урахуванням всіх наявних взаємозв’язків та динамічних характеристик. Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розгляді їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об’єктів Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його основі - складання балансів, які є аналітичною формою порівняння планових і звітних показників, надходжень та витрат, активів і пасивів. Метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей. Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв’язків дослідити розвиток об’єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними до особлив...